(no subject)

[chita_i]

Колись у совку, люди, які спромогалися зганяти в маскву щоб привезти відібрані в них "дефіцитні" товари і перепродати дорокше ніж їх купили, звалися страшним словом "спекулянти". Решта тягли з роботи що могли, щоб хоч якось повернути свій неоплачений час та знецінену роботу і вижити у тому мінімумі, який "держава" платила своїм рабам для репродукції. Ті хто були ближче до "розподільників" могли дуже дешево (чи задаром) отримувати інші блага "номенклатурної" якості. "Остаткі сладкі" розподілялися пограбованим як "подарунок держави".

Все це неподобство підтримували спеціально створені суспільні міфи, які досі живуть у постсовєцьких суспільствах. Коли наступає час ритуалу "виборів" (без вибору), це стає особливо помітно і активно підживлюється паразитичним класом, який спирається на бандитське насильство сталих мало реформованих інституцій, та "гілок" апарату експлуатації суспільтва. До внутрішніх паразитів додаються зовнішні, імперіалістичні. Поки ми будемо жити тими міфами без усілякої критики релігіозною мавп'ячею ієрархією, буде все гірше та гірше. Але ні, деякі ідіоти продовжують вірити в супердядю чи супермамку. Бо не змінилися магічні способи заробити шлангуя і забівая.

"На наш вєк дураков хватіт" щиро казав один наш неприємний сусід.