Як ще можна грати на гітарі

[chita_i]

"" (Watch on YouTube)

UPD Ці останні два взяті з критичного коментаря до першого відео.

"" (Watch on YouTube)

"" (Watch on YouTube)

І, щоб два рази не вставати. Подорожувати мені допомагає jazz і ambient music

Comments

[parador.livejournal.com]

Мені «з таких» дуже подобається оце:
https://www.youtube.com/watch?v=xJCVwMqpfVU

Але оце... без коментарів ,)
https://www.youtube.com/watch?v=PNXlslzL8EY (тут, здається, увесь твір: https://www.youtube.com/watch?v=UCnBn2HKCJ8 )

[chita-i.livejournal.com]

Цікаво.

Дивлюсь на першого італійця з вашого коментарю, та бачу, що, насправді, така гра придумана не тим хлопчиком що на першому відіку з "ідей, які варто пропагувати", хоч там і згадується, що навчився у інтернеті. Мені особисто подобаються набагато більше два останніх приклади що я навела, ніж італієць. Бо в них є набагато більше мелодії, я не знаю, як сказати правильно.

Ну а друге посилання то взагалі щось неймовірне, дякую.

[parador.livejournal.com]

Ну, та річ зветься «Rag Tap Boom», там мелодії й забагато як для такої назви ,) У нього «є багато всього» (і концерт для гітари з оркестром), але, я аж ніяк не заперечую, це саме «більше техніка, менше музика».

А цього «Мішеля» мені ще треба послухати (і інші його речі), я рідко сприймаю все з першого разу .)

[chita-i.livejournal.com]

Якщо чесно, я про цього Майкла Хейджа вперше чую з коментарів у ютубі, що він ще й композитор. Але рада, що потрапив до мого вуха. Дивно від "віддається" музиці, без усілякої пози, повністю проти течії сучасних "митців" де труси та імідж то все. Деколи відсутність пози то також поза, мені така вже також огидла. Той не боїться бути ні смішним, ні неповажним. Окрім того, з його щирості виходить гарна музика, талановита, що головне, бо, по великому рахунку, поза чи її відсутність то все банальна показуха.

Ось у сайд-барі надибала на такий ще відік. Голос гарний, зміст глибокий, музика талановита. Краще, мабуть, слухати з заплющеними очима щоб втекти від не традиціонального відволікання на каску і нашийника-налигача, хоч вони, напевно, йдуть до змісту пісні. )



Щодо не сприймання з першого разу, то це як усі ми. Навіть не беручи до уваги, що багато смаків є вихованими та придбаними. Мій дуже змінився та розширився з часу що живу у Латинській Америці. Колись було смішно, як пішла на концерт Сільвіо Родрігеса, він вже поважний бард-філософ за 60 став, час летить. Люди пішли незадоволеними, бо хотіли, щоб він співав пісні, які вони знають напам'ять. А людина виросла, неперестанно розвивається і вони просто не сприйняли нових пісень. Так само зі мною сталося на концерті нікарагуанського барда Ернальдо Зун'іґа зовсім недавно, я мусила зробити зусилля, щоб "в'їхати" в нові теми. ))