Гадання на тотемах
Sep. 4th, 2012 05:38 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iSana, sana, culito de rana
Si no sana hoy, sanará mañana.
Вирішила попрактикувати та використати антропологічне вчення про тотеми Леві-Строса для аналізу сучасного мистецтва на прикладі жабокрока або крокожаба Семесюка. Зразу хочу зауважити, що ніяким чином не хочу втручатися у продаж цього цінного артефакту, пам’ятаючи нікарагуанську приказку «se puede jugar con el santo menos con la limosna» (можете грати з святим тільки не з милостинею).
Леві-Строс стверджував, що тотемна тварина є представником певного соціального класу у суспільстві, складається з частин різних тварин (людей, рослин) як певний код, щоб краще пояснити характер цієї соціальної групи. Звичайно, митець може мати свою власну систему символів та інтерпретатор може сильно помилятись, але я спробую показати, що я бачу. Крокожаб є досить милим та кльовим, тому прошу відноситись до моїх потуг без злючності.
Що ми можемо сказати про крокожаба? По перше, що це невелика тварина, яка вважає себе досить грізною та ніяк не меншиною (це їй досталося від крокодила). Живе у болотах, потребує сонця для щастя та життя (зовнішнього від болота «енерджайзера»-активізатора). Ця тваринка представляє привілейований субстрат, тому що зневажає «простих» (читай, бідних та безправних), трактуючи для себе явище концептом жлобства. Це видно з того, що вона є авторською роботою, яку може вживати no cualquier gato (не будь-хто).
Має 5 ніг, тому практично не може пересуватися далеко ні далеко піти, тому що розривається між декількома несумісними розуміннями культур та систем. З одного боку, від душі не любить своє болото, хоча вживає дещо з кольорів та його стилів, але самовиражається іншим кваканням, хоча з цієї культури також багато чого люто ненавидить, як і з тої, у якій живе. Тому в неї й виросла п’ята нога.
Про рожевий роздвоєний хвіст я не можу сказати нічого у самому гарному сенсі цього слова.
Si no sana hoy, sanará mañana.
Вирішила попрактикувати та використати антропологічне вчення про тотеми Леві-Строса для аналізу сучасного мистецтва на прикладі жабокрока або крокожаба Семесюка. Зразу хочу зауважити, що ніяким чином не хочу втручатися у продаж цього цінного артефакту, пам’ятаючи нікарагуанську приказку «se puede jugar con el santo menos con la limosna» (можете грати з святим тільки не з милостинею).
Леві-Строс стверджував, що тотемна тварина є представником певного соціального класу у суспільстві, складається з частин різних тварин (людей, рослин) як певний код, щоб краще пояснити характер цієї соціальної групи. Звичайно, митець може мати свою власну систему символів та інтерпретатор може сильно помилятись, але я спробую показати, що я бачу. Крокожаб є досить милим та кльовим, тому прошу відноситись до моїх потуг без злючності.
Що ми можемо сказати про крокожаба? По перше, що це невелика тварина, яка вважає себе досить грізною та ніяк не меншиною (це їй досталося від крокодила). Живе у болотах, потребує сонця для щастя та життя (зовнішнього від болота «енерджайзера»-активізатора). Ця тваринка представляє привілейований субстрат, тому що зневажає «простих» (читай, бідних та безправних), трактуючи для себе явище концептом жлобства. Це видно з того, що вона є авторською роботою, яку може вживати no cualquier gato (не будь-хто).
Має 5 ніг, тому практично не може пересуватися далеко ні далеко піти, тому що розривається між декількома несумісними розуміннями культур та систем. З одного боку, від душі не любить своє болото, хоча вживає дещо з кольорів та його стилів, але самовиражається іншим кваканням, хоча з цієї культури також багато чого люто ненавидить, як і з тої, у якій живе. Тому в неї й виросла п’ята нога.
Про рожевий роздвоєний хвіст я не можу сказати нічого у самому гарному сенсі цього слова.