Класичне західне мистецтво vs. примітивне мистецтво

[chita_i]

Леві-Стросс вважав, що витвори мистецтва, не менш ніж тексти (література) є безцінними документами, бо забезпечують життєво важливі дані про вірування і організацію суспільства у якому були створені. В цьому відношенні є коштовними інструментами для розуміння минулого та сучасного. Як інші збирають бібліотеки книжок, він з своїми друзями зацікавленими у примітивному мистецтві, купляли такі витвори в антикварних магазинах Нового Йорку, добавляючи до своєї колекції нові експонати. Якщо один з них не мав грошей, решта формувала загальний фонд щоб їх придбати. Цими друзями були Андре Бретон (André Breton, 1896-1966), лідер авангардистсього французького руху, з яким Леві-Стросс познайомився на кораблі, що привіз його у Н’ю Йорк. Останній познайомив його з німецьким артистом сюрреалістом Максом Ерснстом (Max Ernst, 1891-1976), з яким Леві-Стросс підтримував тривалу дружбу. Четвертим був Джордж Д’ютрі (Georgе Duthuit, 1891-1973), критик мистецтва. Всі четверо мали єднальну пристрасть до примітивного мистецтва, особливо корінного (індєйського).







Леві-Стросс вважав, що один і той же витвір мистецтва може бути як джерелом глибоких естетичних емоцій, так і джерелом естетичних рефлексій. По Леві-Стросу, примітивне мистецтво завжди було за раз двома речами: документом та естетичним об'єктом. Він використав примітивне мистецтво як дзеркало для споглядання за західним мистецтвом.


СИМВОЛ ПРОТИ МІМІКРІЇ

Леві-Сторсс говорить про дві протилежні концепції у витворах мистецтва: як система знаків і як мімекричне представлення. Ці дві концепції відкривають для артиста два широких та різних шляхи. Перший концепт є характеристичним для мистецтва примітивних культур, другий концепт – для західного мистецтва у своїй класичній формі.





Відрізаність примітивного мистецтва у тому, що воно не спромагається БУТИ ПРЕДСТАВНИКОМ речей (як це робить фотографія), але, скоріше, ОЗНАЧАТИ їх, як це робить якась мова. Його метою не є імітація (грецькою «мімікрія») – одна з головних цілей призначених західним мистецтвом, починаючи з Платона і Аристотеля, але конструкція системи знаків. У цьому є контраст з західним класичним мистецтвом, яке задається первинною метою створити ілюзію представленого об’єкту («факсиміле», як каже Леві-Стросс).

"" (Watch on YouTube)

http://diebored.wordpress.com/

Примітивний артист знаходиться суттєво обмеженим. Не має ні інструментів ні матеріалів з якими створювати вірні відображення речей.

Але ніколи й не хоче цього робити. Бо вже був вибраний шлях знаків. Це безпосередньо пов’язано з розумінням у примітивних культурах мистецтва і релігії з магією. Світ таких культур занурений та просочений надприродним (сверхъестественным) і, отже, уникає, по визначенню, репрезентації. Митець не може представити копії. Для примітивного митця модель завжди перевершує своє зображення.



Умберто Еко вважає, що досі світ людей оточений усілякими нематеріальними силами, які не обмежуються тим, що ми називаємо «духовними цінностями», як якась релігійна доктрина. Серед цих сил та влад також включається літературна традиція, тобто комплекс текстів, які людство виробило і виробляє не з практичними цілями, але більше від любові до самого себе. Текстів, які читаються для задоволення, духовного піднесення, розширення знання. Але про це ми поговоримо згодом. (у мене також є книжниця про Умберто Еко).

“Lévi-Strauss para principiantes”, pp. 12-13, 102-105

Далі: примітивізм у західному мистецтві

Comments

[de-vy-podilys.livejournal.com]

дякую, цікаво