Гегель винахідник діалектики Частина ІI
Oct. 18th, 2012 01:46 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
chita_iПочаток тут
Спіноза* вважав, що можемо дійти до «вічних істин». Навпаки, Гегель вважав що будь-яка правда є історичною, з початку до краю. Тим не менш, є певна відповідність між філософіями: Спіноза закликав мислителів відноситись до плинного «з перспективи вічності», як і уся система Гегеля поєднує в собі відмінні «моменти» чи «переходи» у вічне зображення, гармонійне і безтурботне.
ДІАЛЕКТИЧНА ДУМКА
Характеристична для Гегеля форма думки відома як діалектична думка. Концепт важко пояснити, можна тільки спостерігати на практиці. Це не є певний «метод» чи система, сформовані з принципів, як у Аристотеля, що легко встановити і застосувати у будь-якій темі що цікавить.
Як можна зрозуміти функціонування діалектики?
Перш за все, ми повинні оцінити величезні філософські амбіції Гегеля.
ВСЕЄДНІСТЬ
Для Гегеля тільки загал є реальним. Кожний етап, фаза о момент є частковим, і, таким чином, не є повністю правдивим. Грандіозна ідея Гегеля є «всеєдність», що вміщає у собі усі ідеї чи етапи перевершені чи включені у своєму установленні. Йдеться про процес розвитку у якому певні «моменти» (етапи чи фази) долають і включають в себе інші. Всеєдність або всеоб’ємність є продуктом цього процесу, у якому зберігаються усі його «моменти» як складові частини однієї структури, і не як прості етапи чи фази.
Одним з засобів зрозуміти всеєдність є думати про елементи що складають архітектурну структуру, або, вірніше, фрактальність (і почитайте, гуманітарії, що воно таке, не лінуйтесь, концепт пов’язаний з мистецтвом та устроєм природи напряму).
AUFHEBUNG АБО ПОДОЛАННЯ
Логіка Аристотеля має справу з окремими сутностями, різними та розділеними що упорядкуються у дедуктивну схему. Гегель заміняє цю статичне логічне зачаття (ну ладно, концепцію), динамічним рухом у напрямку всеєдності. Всеєдність це перевершувальний процес що зберігає усе що подолав. Нічого не втрачається ні руйнується, тільки піднімається і зберігається як певна спіраль. Равлики і папороть є гарним прикладом цієї ідеї.
То не є механічною логікою, але органічною. Гегель посилається на цю « суперечність », виражену у одночасних діях включати у себе і зберігати як одиницю терміном Aufhebung, що зазвичай перекладається як «скасування» .
Для того щоб щось відбулося, усе мусить знаходитись на своєму місці.
Квантова теорія, постмодерна космологія, теорія хаосу, інтерфейс у інформатиці і екологія не мали витоки у Гегелі. Проте, по суті, дотримуються цієї концепції «всеєдності».
ГРАМАТИКА ДУМКИ
У логіці Гегеля думка залишається відтвореною сама собою, не спромагається зрозуміти світ. Наука логіки має справу з логічними категоріями, не з історичними аваріями ні з різними методами взаємодії із світом. Віддаляється та абстрагується від світу як такого. Каже Гегель: «Для мене вивчати логіку це як вивчати граматику. Результати стають очевидними тільки коли вживаємо мову і розуміємо, чому є такою навідною поетична мова.»
У своєму творі («Феноменологія») Гегель займається рядом логічних категорій: єство, становлення, одиничне, множинне, сутність, існування, причина, ефект, універсальне, механізм «життя». Екзаменує кожну категорію за раз і показує їх протиріччя і внутрішні напруженості. Кожна категорія генерує нову яка, у свою чергу, буде піддана такому ж аналізу.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Гегель зве цей динамічний аспект своєї динамічної думки силою заперечення. Завдяки цій «негативності» думки, статичне (або звичне) відкидається або розчинюється стає рідкИм і адаптуємим і відновлює свій імпульс щоб рухатися у напрямку «всеєдності».
Діалектична думка походить цю динаміку заперечення від своєї властивості проявляти внутрішні «умови» майже будь-якої категорії чи сутності.
«Протиріччя» Гегеля не означає заперечення або опозицію чисто механічні. Навпаки, відторгає класичне поняття статичного єства виражену як А=А, або А не дорівнює B. Коли Гегель говорить про заперечення або контрадикцію, має на увазі велику кількість співвідношень: різниця, протиставлення, відображення чи відношення. Може вказувати на категорію що є недостатньою або незв'язною, і ,також, деколи самі категорії є суперечливими.
----------------------------------------
*Барух Спіноза (Baruj Spinoza, 1632-77) непохитний моніст, що надумав Всесвіт як єдину тотальність, гармонічно і прекрасно зрозумілу. Спіноза був голандським філософом єврейського походження (жидів з Португалії) і одним з піонерів у спірному ґрунті критиків Біблії. У своєму вивченні біблії спромагався довести принцип, по якому вільна думка є есенційною у існуванні суспільства. Прожив спокійне життя, оточений богемними артистами, і заробляв на життя поліруючи телескопні та мікроскопні лінзи, новітньої технології для його часу. У своєму творі «Етика» (1675) викладає свою метафізику і раціональний нарис вивчення природи. Вся книжка складається з логічних виводів, так само як Евклідова геометрія. Спіноза мав пантеїстичну і детерміністичну концепцію Всесвіту, що виявилася занадто сміливою для XVII сторіччя. Став об’єктом підозр, і при житті залишив невиданим свій капітальний твір «Етика». «Усі сучасні філософи, навіть самі того не знаючи, дивляться через відшліфовані лінзи Баруха Спінози.» Генріх Гейне, «Романтична школа», 1835.
“Hegel para principiantes”, стор. 39-41, 41, 78-83.
Далі буде.
Спіноза* вважав, що можемо дійти до «вічних істин». Навпаки, Гегель вважав що будь-яка правда є історичною, з початку до краю. Тим не менш, є певна відповідність між філософіями: Спіноза закликав мислителів відноситись до плинного «з перспективи вічності», як і уся система Гегеля поєднує в собі відмінні «моменти» чи «переходи» у вічне зображення, гармонійне і безтурботне.
ДІАЛЕКТИЧНА ДУМКА
Характеристична для Гегеля форма думки відома як діалектична думка. Концепт важко пояснити, можна тільки спостерігати на практиці. Це не є певний «метод» чи система, сформовані з принципів, як у Аристотеля, що легко встановити і застосувати у будь-якій темі що цікавить.
Як можна зрозуміти функціонування діалектики?
Перш за все, ми повинні оцінити величезні філософські амбіції Гегеля.
ВСЕЄДНІСТЬ
Для Гегеля тільки загал є реальним. Кожний етап, фаза о момент є частковим, і, таким чином, не є повністю правдивим. Грандіозна ідея Гегеля є «всеєдність», що вміщає у собі усі ідеї чи етапи перевершені чи включені у своєму установленні. Йдеться про процес розвитку у якому певні «моменти» (етапи чи фази) долають і включають в себе інші. Всеєдність або всеоб’ємність є продуктом цього процесу, у якому зберігаються усі його «моменти» як складові частини однієї структури, і не як прості етапи чи фази.
Одним з засобів зрозуміти всеєдність є думати про елементи що складають архітектурну структуру, або, вірніше, фрактальність (і почитайте, гуманітарії, що воно таке, не лінуйтесь, концепт пов’язаний з мистецтвом та устроєм природи напряму).
AUFHEBUNG АБО ПОДОЛАННЯ
Логіка Аристотеля має справу з окремими сутностями, різними та розділеними що упорядкуються у дедуктивну схему. Гегель заміняє цю статичне логічне зачаття (ну ладно, концепцію), динамічним рухом у напрямку всеєдності. Всеєдність це перевершувальний процес що зберігає усе що подолав. Нічого не втрачається ні руйнується, тільки піднімається і зберігається як певна спіраль. Равлики і папороть є гарним прикладом цієї ідеї.
То не є механічною логікою, але органічною. Гегель посилається на цю « суперечність », виражену у одночасних діях включати у себе і зберігати як одиницю терміном Aufhebung, що зазвичай перекладається як «скасування» .
Для того щоб щось відбулося, усе мусить знаходитись на своєму місці.
Квантова теорія, постмодерна космологія, теорія хаосу, інтерфейс у інформатиці і екологія не мали витоки у Гегелі. Проте, по суті, дотримуються цієї концепції «всеєдності».
ГРАМАТИКА ДУМКИ
У логіці Гегеля думка залишається відтвореною сама собою, не спромагається зрозуміти світ. Наука логіки має справу з логічними категоріями, не з історичними аваріями ні з різними методами взаємодії із світом. Віддаляється та абстрагується від світу як такого. Каже Гегель: «Для мене вивчати логіку це як вивчати граматику. Результати стають очевидними тільки коли вживаємо мову і розуміємо, чому є такою навідною поетична мова.»
У своєму творі («Феноменологія») Гегель займається рядом логічних категорій: єство, становлення, одиничне, множинне, сутність, існування, причина, ефект, універсальне, механізм «життя». Екзаменує кожну категорію за раз і показує їх протиріччя і внутрішні напруженості. Кожна категорія генерує нову яка, у свою чергу, буде піддана такому ж аналізу.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Гегель зве цей динамічний аспект своєї динамічної думки силою заперечення. Завдяки цій «негативності» думки, статичне (або звичне) відкидається або розчинюється стає рідкИм і адаптуємим і відновлює свій імпульс щоб рухатися у напрямку «всеєдності».
Діалектична думка походить цю динаміку заперечення від своєї властивості проявляти внутрішні «умови» майже будь-якої категорії чи сутності.
«Протиріччя» Гегеля не означає заперечення або опозицію чисто механічні. Навпаки, відторгає класичне поняття статичного єства виражену як А=А, або А не дорівнює B. Коли Гегель говорить про заперечення або контрадикцію, має на увазі велику кількість співвідношень: різниця, протиставлення, відображення чи відношення. Може вказувати на категорію що є недостатньою або незв'язною, і ,також, деколи самі категорії є суперечливими.
----------------------------------------
*Барух Спіноза (Baruj Spinoza, 1632-77) непохитний моніст, що надумав Всесвіт як єдину тотальність, гармонічно і прекрасно зрозумілу. Спіноза був голандським філософом єврейського походження (жидів з Португалії) і одним з піонерів у спірному ґрунті критиків Біблії. У своєму вивченні біблії спромагався довести принцип, по якому вільна думка є есенційною у існуванні суспільства. Прожив спокійне життя, оточений богемними артистами, і заробляв на життя поліруючи телескопні та мікроскопні лінзи, новітньої технології для його часу. У своєму творі «Етика» (1675) викладає свою метафізику і раціональний нарис вивчення природи. Вся книжка складається з логічних виводів, так само як Евклідова геометрія. Спіноза мав пантеїстичну і детерміністичну концепцію Всесвіту, що виявилася занадто сміливою для XVII сторіччя. Став об’єктом підозр, і при житті залишив невиданим свій капітальний твір «Етика». «Усі сучасні філософи, навіть самі того не знаючи, дивляться через відшліфовані лінзи Баруха Спінози.» Генріх Гейне, «Романтична школа», 1835.
“Hegel para principiantes”, стор. 39-41, 41, 78-83.
Далі буде.