Про хату cкраю та самопожертву

…Давайте розглянемо конкретний приклад колективної агресії. Найчастіше всього, власні вигоди та вигоди групи збігаються. Воїн може відлякнути групу нападників і зберегти життя своїх односельчан разом з життям себе самого та своєї сім'ї. Деколи вигоди можуть розходитися: воїн може залишатися в тилу, або прокрастися вбік, залишивши битися когось іншого. У всіх випадках результат може бути невизначеним, але тому що вибір працює на вірогідності, він може ризикнути, скажемо, з одним з десяти шансів бути вбитим в ході рейду, що обіцяє один-з-двох шансів у викраденні кількох зайвих дружин. Слід очікувати вибору на користь рис, які максимізують індивідуальний репродуктивний результат людини, враховуючи ці компроміси.

Чого ми не очікуємо побачити, це еволюцію вродженої тенденції серед осіб передбачувано жертвувати своїми очікуваними інтересами в інтересах групи, щоб радо та добровільно служити в якості рабів на галері, бути людським щитом, або гарматним м'ясом. Візьмемо крайній випадок: уявимо ген, який би спонукав людину почати атаку терориста-смертника, що б дозволило його групі взяти верх над супротивником. Та навряд чи такий ген може бути вибраним у відборі щоб залишитись! (не зважатимемо на даний момент потенційної вигоди для родичів воїна-самогубця). Натомість, замість цього може розвиватися тенденція маніпулювати іншими, щоб стати терористами-смертниками, і взагалі тенденція видавати норми моралі і самопожертви, що мають намір використовуватись на повну силу для кожної людини в групі, але не для самого себе. Якщо людина стає жертвою такої маніпуляції чи примусу з боку інших, немає необхідності називати це альтруїзмом й шукати еволюційне пояснення, не більше, ніж нам потрібно, щоб пояснити «альтруїзм» жертв тварин, які приносять користь хижаку незграбно потрапляючи йому на очі.
(  читати далі  )

(  Хто не зміг осилити мого перекладу, далі оригінал  )