Загальнолюдське у лікуванні від рабства

Звичайно, ситуація кожної країни, погляди її людей, сильно відрізняються між собою, в залежності від часу, історичного досвіду, та багатьох інших факторів, але, як мені здається, постколоніальні країни (а Україна таки була колонією усіляких імперій занадто багато часу), мають спільні риси, які потім стають перепоною на шляху до видужання та надбання морально-психологічної, і, як наслідок, економічної та політичної, незалежності.

З цієї точки зору мені видається корисним тридцятирічний досвід Нікарагуа після надбання незалежності. Після того вже пройшло сторіччя, але ситуація стала хронічною і ніколи не виправилась. Про це я прочитала у «Entre el Estado Conquistador y el Estado Nación Providencialismo, pensamiento político y estructuras de poder en el desarollo histórico de Nicaragua», Andrés Pérez-Baltodano , я вже згадувала цю працю. Коли подивитися на відсторонений приклад, можна побачити деякі особливості майже не видні зблизька. Найголовнішою причиною, якою нікарагуанський філософ пояснює хронічну відсталість своєї нації є віра у провидіння.



(  читати далі  )