Гегель винахідник діалектики Частина І

Цікавий допис mamay-m «Новий вид - совіцькі люди» та, там само, посилання на допис levkonoe «Утопия - место, где все счастливы. Оно нам надо?» нагадали мені передивитися книжницю “Hegel para principiantes” тому що саме він був винахідником діалектики як зброї, якої хто тільки не використовував. І ліві, і праві, і центристи. Хто як міг. А згадала я про нього тому що діалектика є одним з трьох «китів» марксизму.

Гегель (а чого, до речі, не Хехел?) був революціонером у філософії, тому що розвив власну філософську систему. Таким чином, змінив систему, яка вважалася традиційною протягом двох тисяч років. Класична логіка була оголошена Аристотелем (384-322 b. C.), який також покращив дедуктивний аргумент званий силогізмом.

Хоча Гегель вчився на лютеранського клерка та мріяв у молодості придумати «релігію для народу» Volksreligion, усе життя спромагався помирити віру і розум і вважав що містком між ними є поезія. Тим не менш, ставив філософію вище за релігію та мистецтво.

Мабуть саме протестантська віра у те, що всі люди володіють внутрішньою свободою, привернули увагу саме лівих ідеологів. У «Філософії історії» пояснює Гегель, що світова історія «свободи» ділиться на три етапи. Першим етапом був древній Схід: тільки одна особа була вільною, правитель. Другим етапом була Класична Древність: деякі особи були вільними, але практикувалося рабство. Третім етапом є християнська германська епоха: починається коли розуміється що усі люди мусять бути вільними. Через довгий процес історія приходить до Французької Революції, з якою свобода перетворюється у принцип що застосовується і практикується.
(  читати далі  )